Головний тренер української жіночої збірної з біатлону Микола Зоц пригадав про звільнення з Федерації біатлону України після завершення сезону-2014/15.

– Особисто у вас залишилася образа на Володимира Бринзака (тодішнього президента ФБУ – прим.) чи когось іншого? Як ви пережили ту історію?

– Звичайно, десь образа була. Тому що результат дійсно був достойний, ми тоді працювали з Григорієм Шамраєм і Олександром Кравченком на певному післяолімпійському пориві. Хоч і не було Віти 1 Олени, але команда не розвалилася, підключали молодь.

Уже тоді демонстрували високі результати Варвинець (після заміжжя — Петренко), Бондар, Меркушина, Журавок. Тому образа десь є, але не на когось конкретно. Тому що в тій ситуації, якби я був президентом федерації, можливо, поступив би так само.

Тому що у нас як заведено – наші тренери приводять команду в порядок, вимальовується певна перспектива – після чого запрошується іноземний тренер, щоб рухатися далі.

Я це проходив ще з чоловіками у 2005 році, коли ми підготували для високих результатів Дериземлю, Деркача, Лисенка… Але це спорт, тут подібні моменти трапляються.