Захищаючи Україну від російських окупантів, на передовій героїчно загинув відомий український футзаліст, колишній захисник клубу «Титан-Зоря» із Покровського Андрій Петренко. Про трагедію стало відомо 25 квітня, повідомляє OBOZREVATEL.

«Серце зупиняється, мозок перестає сприймати реальність, ноги налиті свинцем і відмовляються рухатися! Боже, як могло так статися, чому не зберіг сина для батьків, люблячого батька для сім’ї, чудову людину, справжнього патріота нашої України? Андрію, ти завжди залишишся в наших серцях, пам’ять про тебе ніколи не згасне, твою футбольну естафету продовжать сини Микита та Макар!», – відреагував на загибель друга український тренер Олександр Юзик, який тренував Петренка у «Будівелі» та «Титан-Зорі».

41-річний Андрій Петренко був кандидатом у майстри спорту з футзалу. Відомий своїми виступами за такі професійні клуби, як «Титан-Зоря» з Покровського, дніпровський «Будівел» та ФІНЕК (Дніпропетровська державна фінансова академія).

Петренко був чемпіоном Всесвітніх Студентських Ігор з міні-футболу, які проходили в естонському Тарту, вигравав першість України з футзалу серед ВНЗ та був переможцем Всеукраїнської Універсіади з футзалу у складі команди ФІНЕК.

Петренко ставав чемпіоном України з футзалу серед команд І Ліги у складі «Титан-Зорі» та брав «золото» першості країни серед команд АПК України з колективом із Покровського. Також доходив до Фіналу чотирьох Кубків України.

У 2015-му році захисник завершив професійну кар’єру, проте з футзалом не розлучився, виступаючи на аматорському рівні, і допомагав робити перші кроки своїм синам Микиті та Макару. До повномасштабної війни з РФ 13-річний Микита успішно виступав у чемпіонаті України свого віку за дніпровську «Олімпію».

Друзі та колеги з «Титану» називали Петренко душею колективу. Він був воїном і на полі, і в житті, тому не зміг залишитись осторонь, коли почалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну.

Воював у складі легендарної 81-ї окремої аеромобільної бригади, яка входить до складу Десантно-штурмових військ ЗСУ. Свого часу десантники 81-ї тримали оборону Донецького аеропорту, а після повномасштабного вторгнення знищували ворога в Донецькій та Луганській областях, зокрема в районі Сіверська та Білогорівки, звільняли Лиман.

Але 25 квітня стало відомо, що спортсмен загинув у боях із окупантами на Донбасі.

«Я не пам’ятаю, щоб ми часто спілкувалися з Андрієм наживо, але дуже часто переписувалися з ним у «Фейсбуці». Він мені розповідав про те, як грав у «Будівелі» та «Титан-Зорі». Слід сказати, що в «Будівелі» «Він встиг пограти з нинішнім головним тренером львівської «Енергії» та асистентом головного тренера збірної України Валерієм Легчановим. Та й із Олександром Косенком, нинішнім наставником національної команди, Андрій перетинався на футзальних паркетах», – згадав Артем Терентьєв, шеф-редактор футзального порталу «5х5».

«Крім того, на студентському рівні Андрій грав разом із кількома відомими у дніпровській футзальній спільноті гравцями. А коли ми з ним згадували «Титан-Зорю», коли вона ще грала у Першій лізі, я спіймав себе на думці, що міг бачити гру Андрія, коли команда з Покровського приїжджала до Донецька на матчі проти ДЮСШ-5 або проти «АРПІ». Я тоді вже був на четвертому або п’ятому курсі інституту і футзал у Донецьку відвідував майже регулярно», – додав Артем.

Але найчастіше Терентьєв і Петренко говорили про сина футзаліста, Микиту.

«Я бачив, як грав Петренко-молодший, коментував матчі «Олімпії+» за участю Микити, і подекуди наголошував на його футзальних генах. А потім ми з Андрієм могли ввечері обговорити гру, і йому завжди була цікава моя думка щодо Микити. Шкода, що у нас вже не буде можливості поговорити про футзал… Дуже хочеться, щоб після війни спорткомплекс у Покровському, де грав «Титан», носив ім’я Андрія. Думаю, це буде справедливо», – підсумував Терентьєв.