Біатлоністка збірної України Дар’я Блашко розповіла про складнощі у кар’єрі після початку війни.

– Були думки закінчити кар’єру?

– Так, минулої весни. Не тренувалася через бомбування, втратила весь інвентар. Але європейські фірми забезпечили мене екіпіруванням: одяг, лижі, ролери, палиці, черевики, окуляри, пропонували обміняти згорілу гвинтівку на нову. Мій майстер у Болгарії зробив нове ложе для гвинтівки.

І я розуміла: не можу попросити, а потім відмовитися від того, щоб хоча б спробувати почати підготовку до нового сезону. Совість не дозволяла опустити руки.

Інша річ, що так, повторюся, сезон зовсім не задався. Підготовку ще провела на емоціях, а потім усі проблеми зі здоров’ям і стреси дали про себе знати.

– Ви сказали у лютому цього року: «По суті, спорт у мене забрав все, але дав дуже мало».

– Тут ще з якого боку подивитися. Ми з тренером, Володимиром Анатолійовичем Махлаєвим, вкладали в підготовку всі зароблені гроші. Так було і в Білорусі, і в Україні. Не всі це розуміли. Поки що не повернулася і половина вкладених коштів. Хочеться серйозніших результатів.

Але спорт дозволив познайомитися з класними людьми, по-перше. Колосальний досвід, по-друге. Спортивна кар’єра – як маленьке концентроване життя. Закінчуючи кар’єру, атлет починає все з нуля.

У будь-якому випадку я ні про що не шкодую. Мені щастило з тренерами, починаючи з ДЮСШ і протягом усієї кар’єри. Задоволена пройденим шляхом і тим, чого добилася на сьогодні.

– Ви робили помилки?

– Так, і багато. Беру всю відповідальність на себе. Могла серйозніше ставитися до певних речей. Наприклад, на чемпіонаті світу в Мінську серед юніорів у 2015-му виграла два золота: у спринті та естафеті. Начебто все класно.

Але ось в індивідуальній гонці, пам’ятаю, була далеко від медалей, бо перенервувала під час змагань (чотири промахи і 17-е місце – прим.) – напередодні ввечері мене буквально трясло від хвилювання. Якщо би впоралася з емоціями, то, можливо, здобула ще одну нагороду.

І таких ситуацій було чимало. Не реалізувалася повністю, як могла би.

– У збірній України від вас чекають лідерства?

– Я сама від себе цього чекаю. Хочу не тільки повернутися на довоєнний рівень, але і прогресувати. Однак треба розуміти, що в біатлоні не можна виграти в одиночку.

Тренування, відновлення, конкуренція в команді, підготовка інвентарю – успіх залежить від багатьох факторів і людей.

– Яка ситуація із забезпеченням у збірній Україні?

– Головній команді гріх скаржитися. Виїжджаємо на збори, нам активно допомагає міжнародна спільнота. Забезпечення в цілому достатнє, – сказала Блашко.