Українська біатлоністка Олена Білосюк розповіла, з яким налаштуванням виходила на естафету на Олімпіаді у Сочі.

— Ви здобули безліч гучних перемог. Але, напевно, найбільш пам’ятною все ж є командна звитяга на Олімпіаді?

— Так. Ще згадуються успішні виступи на чемпіонатах Європи і світу, етапах Кубку світу. Будь-який спортсмен завжди буде пригадувати свої перемоги.

— Можете пригадати фінальний старт в естафеті у Сочі-2014? Очікували там виграти?

— Не стільки очікували, скільки сподівалися. Ми з партнерками по естафетній команді (Юлією Джимою, Вітою і Валею Семеренко) ціленаправлено до цього йшли. Того олімпійського сезону досить непогано проявляли себе в естафетних гонках.

Буквально напередодні, перед нашим естафетним стартом, були масові розстріли на Майдані, у Києві. Нагадаю, це сталося 20 лютого, а 21-го у нас була естафетна гонка.

Ми із дівчатами йшли на неї із однією думкою: «Або перемагаємо, або втрачаємо все». Тому не мали права на помилку! І розуміли, що кожна цього дня має показати максимальний результат. Мотивація зашкалювала.

Не хочу говорити про себе. Але я бачила виступ дівчат. І розуміла, що вони роблять навіть більше, ніж цей теоретичний максимум.

— Ваша естафетна команда була дружньою?

— Якщо порівнювати тодішню команду і ту, яка утворилася після омолодження колективу, то більше мені імпонують Юля, Валя і Віта, із якими я починала. Ми тоді мали азарт, натхнення, цілеспрямованість. На тренуваннях намагалися одна одну обіграти, і це було по-дружньому. Та команда для мене була і буде найулюбленішою.

Мені трішки цього бракує серед нинішньої молоді. Можливо, молоді біатлоністки України звикли по-іншому себе проявляти, в інших епізодах. Або намагалися мені це не демонструвати, не знаю, — сказала Білосюк.