Американські біатлоністки стверджують, що вже багато років скаржаться керівництву на насильство, домагання й культуру мізогінії в команді, але їхніми заявами знехтували. Хто наважився заговорити про це публічно, яких тренерів і чиновників звинувачують в абʼюзі та як на це реагують у спортивній спільноті.

Головним ньюзмейкером США на старті біатлонного сезону мав би стати новачок збірної Кемпбелл Райт, який увірвався в боротьбу з українцем Віталієм Мандзиним за синю майку лідера в молодіжному заліку Кубка світу. Утім, команда опинилася в центрі уваги через події поза трасою. Перед другим етапом у Хохфільцені на Associated Press вийшов матеріал, у якому колишні американські біатлоністки Джоан Вайлдер та Ґрейс Буто звинуватили низку тренерів у сексуальних домаганнях, а керівництво Асоціації біатлону США (USBA) — в ігноруванні заяв спортсменок.

Хто такі Вайлдер і Буто

Джоан Вайлдер (Ґютшов) — дворазова учасниця Олімпійських ігор (1992, 1994); найкращий особистий результат на такому рівні показала в індивідуальній гонці на ОІ-1994 у Ліллегаммері — 17-те місце. Згодом працювала тренеркою та входила до виконавчого комітету Олімпійських і Паралімпійських ігор-2002.

Ґрейс Буто — срібна призерка юнацького чемпіонату світу-2009 (індивідуальна гонка). У дорослих категоріях змагалася лише на рівні Кубка IBU.

Раніше, у 2023-му, про насильство в збірній США заговорила й інша біатлоністка — Джоанн Рід — учасниця Олімпійських ігор-2018 і 2022. Згідно з розслідуванням SafeSport — організації, що розглядає справи про абʼюз в американському спорті, — Рід упродовж шести років зазнавала сексуальних домагань і насильства з боку чеського ексбіатлоніста Петра Ґарабіка, який відповідав за змащення лиж у їхній команді. Чоловіка врешті усунули від роботи зі збірною, але й сама Рід не повернулася до змагань після сезону 2022/23.

Її історія змотивувала Вайлдер і Буто також розповісти про свій досвід.

Кого називають причетними до насильства в збірній США

• Вальтер Піхлер — бронзовий призер Олімпіади-1984 у чоловічій естафеті в складі ФРН. Був призначений тренером жіночої збірної США у 1989 році. З 2008-го очолив команду Великої Британії.
• Ґері Колліандер має досвід роботи в олімпійському й парабіатлоні (з 2016 року), зокрема був визнаний найкращим тренером Паралімпіади-2018 у складі збірної США.
• Владімір Червенка у 2000-х опікувався розвитком юніорської програми збірної США з біатлону.
• Макс Кобб працював у USBA упродовж 33 років, зокрема у 2006–2022 роках був президентом асоціації. Після того став генеральним секретарем Міжнародного союзу біатлоністів (IBU).

Про що заявили біатлоністки

Джоан Вайлдер розповіла, що у 1990 році під час збору в Монтані її намагався зґвалтувати головний тренер жіночої збірної, німець Вальтер Піхлер. Як пригадує Джоан, вона прокинулася від того, що Піхлер ліг їй на спину й притиснув до ліжка, намагаючись силувати до сексу, але спортсменці вдалося вигнати його з кімнати.

Ґрейс Буто каже, що за свою карʼєру зазнавала сексуального насильства від двох тренерів. Спершу — від американця Ґері Колліандера, який працював з нею відтоді, як їй було 15. Усе почалося просто з обіймів, згадує Буто, та згодом тренер став запрошувати її до себе дому, масажувати ноги, спину й сідниці, а коли їй виповнилося 18, додалися поцілунки, сексуальні дотики й оральний секс. Попри те, що Ґрейс неодноразово благала зупинитися.

Крім того, за свідченнями Буто, її домагався й чеський тренер Владімір Червенка, який очолював юніорську команду США. Біатлоністка розповідає, що той часто торкався її та дівчат, а після того, як вона виграла «срібло» ЮЧС, «силою поцілував»: «Він обмацав усе моє тіло, душив у обіймах і стискав, допоки наш масажист не відтягнув його від мене».

Згідно з матеріалами психотерапії, на тлі насилля в біатлоністки виникла депресія, і вона почала завдавати собі тілесних ушкоджень. Попри звернення психологині, Колліандер пішов з посади лише у 2010 році: після того, як Буто спробувала вчинити самогубство.

Біатлоністки стверджують, що повідомляли про ці випадки тодішньому менеджеру команди, а згодом — очільнику федерації, Максові Коббу, а також іншим офіційним особам, проте належної реакції не отримали. Натомість Кобб начебто виправдовував поведінку деяких тренерів нерозумінням культури й законів США та не хотів втрачати цінні кадри, адже європейських наставників наймали в надії на покращення результатів.

«Словом, замовкни задля команди» — так трактувала відповідь менеджера Вайлдер, яка через свою скаргу здобула репутацію «проблемної спортсменки». На її думку, саме через це вона була тимчасово усунута від олімпійської збірної, а на Ігри-1998 узагалі не потрапила.

«Схоже, лідери US Biathlon завжди обирають підтримувати насильників замість тих, хто зазнали насильства, — вважає Буто. — Мені прикро, що тоді я не говорила про це більше, але я була нажахана. Я казала їм про насильство, і вони жодного разу не сприйняли мене серйозно. У цій битві, де я була проти них, це здавалося чимось непоборним. Я прийшла до Асоціації біатлону США, сподіваючись на допомогу, а натомість здавалося, що вони щораз затикали мене й хотіли, аби я покинула спорт».

Після численних заяв і баталій з керівництвом Буто таки завершила карʼєру в 2011-му, коли їй було лише 20 років.

Як реагують на ці заяви

Що Піхлер, що Червенка заперечують звинувачення спортсменок. Колліандер поки не коментував свідчення колишньої підопічної, але, ймовірно, вже усунутий від роботи, оскільки на заяви відреагували в Олімпійському й паралімпійському комітеті США. Представник USOPC Рокі Гарріс повідомив, що одного з їхніх працівників відправили в адміністративну відпустку до завершення внутрішнього розслідування. Єдиний з трьох тренерів, згаданих біатлоністками, хто досі причетний до комітету, — якраз-таки Ґері Колліандер.

Кобб тим часом не погоджується з тим, що нехтував безпекою біатлоністок.

«За 33 роки у федерації безпека спортсменів завжди була для мене основоположною, і я не пригадую, щоб атлети чи будь-хто інший називав мою роботу в цьому напрямку неналежною», — відповів AP експрезидент федерації.

Утім, дослідження SafeSport виявило, що майже половина американських біатлоністок не готова висловлювати занепокоєння щодо подібних порушень, а 57% бояться негативних наслідків для своєї карʼєри, якщо повідомлять про насильство (серед чоловіків показник — 8%).

Як повідомляє AP, двоє тренерів і колишній біатлоніст збірної США, імена яких видання не розголошує, підтвердили, що в команді дійсно була присутня «культура мізогінії».

Колишніх колег підтримала й чинна членкиня збірної Дідра Ірвін, яка брала участь в Олімпіаді-2022 і сама була свідкою домагань у команді.

«Те, через що ми пройшли, ніколи не мало статися, — написала Ірвін на своїй сторінці в Instagram. — Моє серце — з цими жінками. […] Як чинна спортсменка, яка виступає за USBA, можу сказати, що за останні кілька років відбулися позитивні зміни, і команда, що мене оточує, справді чудова й підтримна. […] Нашу історію важливо знати та використовувати ці знання, аби створювати зміни, які ми хочемо бачити».

Джоан Вайлдер уже подала на розгляд SafeSport свою справу. Буто ж відмовилася, пояснивши: якщо когось із тренерів визнають винним, на нього чекає усунення на пів року, тоді як те, що пережила вона, стало для неї «довічним вироком». Та Ґрейс визнає: новина про те, що USOPC відсторонив ймовірного кривдника спортсменки, її потішила. Тепер вона та інші американські біатлоністки чекають на більш рішучі дії й від своєї федерації.