17 березня 1999 року київське Динамо зіграло один з найкращих матчів у своїй історії, нагадує «Чемпіон».

У сезоні 1998/1999 Динамо було фантастичним. На стадії 1/4 фіналу Ліги чемпіонів за сумою двох матчів був битий мадридський Реал. Зараз таку ситуацію навіть уявити неможливо, а тоді це було суворою реальністю. Динамо взагалі було фаворитом чвертьфіналу, оскільки привезло з Мадрида результативну нічию — 1:1. А в Києві команда тренера Валерія Лобановського просто довела справу до кінця, вигравши абсолютно справедливо. Хоч за статистикою так і не скажеш. По цифрах, перевага Реала була беззаперечною: удари — 4:14, удари в площину воріт — 2:6, кутові — 2:9, володіння м’ячем — 43 на 57 відсотків — все це на користь мадридців. Але Динамо зуміло вичавити максимум зі своїх моментів, а Реал не зміг нічого — так теж буває в футболі, і нерідко.

Перший гол Динамо забило на 63-й хвилині матчу. Андрій Шевченко не забив з 11-метрвої позначки, але першим встиг на добивання м’яча — 1:0. А другий гол — шикарна ілюстрація взаєморозуміння двох геніальних партнерів по лінії атаки. У ньому прекрасний не стільки вирішальний удар Шеви, скільки геніальний пас «черпаком» від Сергія Реброва — 2:0.

Вигравши на Олімпійському з рахунком 2:0 (і з рахунком 3:1 за сумою двох матчів), Динамо вийшло у півфінал Ліги чемпіонів, де зустрілося з німецькою Баварією. І там трапилася справжня драма. Але це уже інша історія.