За останні місяці біатлоніст збірної Норвегії Йоханнес Бьо здобув кілька хардкорних досягнень і наблизився до справді епохальних показників. Трохи докладніше про це нижче, але спочатку мабуть, головне питання про домінування молодшого Бьо – це він настільки вдосконалився чи всі інші здали?

Відповідь десь посередині: обидві сторони сприяли тому, що перевага Йоханнеса зросла до неймовірності.

Зрозуміло, що основний внесок зробив сам Бьо-молодший. Хто забув, минулого сезону до Олімпіади норвежець виглядав дуже блякло за власними мірками (лише пара подіумів з єдиною перемогою). До Пекіна вони з тренерами щось підкрутили – Бьо видав там феєричний відрізок і одразу після завершення сезону.

Один із ключів до прориву 2022-го: спокійне, розмірене передсезоння поряд із сім’єю, взагалі без тиску (адже всі завдання у минулому циклі вирішені), з можливістю творити під контролем давно знайомих тренерів.

Як виявилося, щадний графік сподобався організму Йоханнеса: тепер він тренується значно менше за всіх у команді – при цьому постійно в топ-формі і ніби не накопичує втому.

Це успішно наклалося на інші чинники/козирі, які раніше робили Бьо великим: генетика, тренувальний інтелект, параметри тіла, підхід до харчування, стартам і режиму загалом.

Ось характерні цитати самого Йоханнеса:

• «Я знайшов золоту середину, щоб бути худим і легким, і тим, щоб бути великим і сильним».

• «Я мало думаю про тіло до листопада, але потім дуже багато думаю про нього з листопада до березня».

• «З моїми обсягами тренувань я можу бути гранично зібраним весь час. Я швидко помічаю, що якщо тренування стають довшими, мені важче зберігати концентрацію».

За цими тезами не видно спортивного маніяка, який затерзав себе заради успіху. Навпаки – Йоханнес через проби та досвід намацав не зовсім канонічні методи, і вони працюють саме з його тілом.

Чи знизився рівень опору Йоханнесу?

У біатлоні майже немає абсолютних цифр, які можна взяти за орієнтири – це легка атлетика. Гонки – навіть коли вони проходять на одній трасі – не порівняти за часом. На результат впливає море сторонніх чинників: стан снігу, погода, робота лиж, дрібні зміни у рельєфі (там зробили поворот, тут укоротили підйом).

Тому не вдасться точно відповісти на запитання про суперників: забуксували? І якщо так, то наскільки серйозно?

У принципі після олімпійського сезону деякі герої можуть відкочуватися назад – це нормально. Сильно постраждав Кантен Фійон-Майє, просів Самуельссон… Але таке не відбувається масово, у більшості топи все одно тримають рівень.

Один із показників регресу в біатлоні – втрата стабільності: клас залишається і час від часу дозволяє забиратися високо, але запас міцності зникає, звідси й провали в окремих перегонах.

Цього уникнув найкращий біатлоніст світу після Йоханнеса – Стурла Лагрейд. До березневого ковіда він не опускався нижче 6-го місця у гонках і майже завжди заїжджав на подіум – були серії по 6-8 медалей поспіль. Потім – після ковіда – один зрив на наслідках (13-й рядок) і знову подіум, фініш у топ-5.

Це рівень «ультра» та взяття Великого глобусу більш-менш для будь-якого сезону. Невипадково до хвороби Лагрейд випереджав за очками всіх переслідувачів більше, ніж Бьо випереджав його.

Отже, щонайменше один потужний конкурент у Йоханнеса був. Але той його наче й не помітив.